Кодеин напиток Lean (лин) Коркино

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Привет, братва! Давно не писал, но сегодня решил поделиться со всеми своими приключениями на работе, пока не поймали и не уволили. Ну что, начнем? Звонок будильника, и я уже в автопилоте, готовый прожить еще одну смену в мрачном офисе. Но мои мысли уже вовсю заняты только одним – как быстрее поймать этот приход, как быстрее окунуться в свой наркотический мир. Итак, я расскажу вам, как это все начиналось.

Я всегда был неудачником, флопом, но зато знатоком в мире различных пых. Курево стало моим уклоном, моим выходом из серой реальности. Но одного курева явно стало мало, и я решил попробовать что-то новое. И тут я услышал от своего "товарища" в наркотических делах о "марцефале". Значит, эфедрон – это мой новый выбор. Запомнил, записал в свою буковку и пошел разузнавать, где можно раздобыть такую штуку. И вот, подоспела информация о закладках.

Закладки – это моя новая страсть. Не те, что в книгах и на сайтах, а настоящие наркотические закладки. Начал проводить свое время в подпольных кругах, пообщался с дельцами, и, наконец, мне предложили все, что я хотел. Себе на районе я заказал "марцефаль" – мои первые шаги в новом направлении.

И вот, ожидаемо, первый приход был просто шикарен! Я словно взлетел, забыв о том, что меня ждет на работе. Однако, каждый новый приход стал все слабее и слабее. И тут мои знакомые по наркотическим кругам порекомендовали мне "флоп" – анашку, которая должна была придать мне новый размах. Я засветил "автопилот", чтобы выжить на работе, а в свободное время отправился в поисках этой "анашки".

Я ступил на опасную дорожку, и это стало знаком всему моему окружению. Я уже не был тем молодым парнем, что всегда готов отрываться. Я превратился в существа, жаждущего лишь наркотического потока.

Поиск занял некоторое время, но, наконец, я обрел свою "анашку". И опять, первый приход был божественен, словно я прикоснулся к самому небу. Я погрузился в мир своих фантазий и забылся. Но к сожалению, и эта радость длилась не вечно.

Все больше и больше времени я начал проводить в поисках новых закладок. Мефедрон – мой новый доминант. Он захватил меня полностью и сделал меня рабом собственных желаний. На работе я уже был никем, но даже в таком состоянии мне удалось найти подружку, с которой мы совершали свои "приходы". Она также была на этой дороге и понимала меня полностью.

Все хорошее когда-то кончается, и этот путь не является исключением. Меня поймали на работе. Я слишком часто падал в "анашку" прямо в рабочее время и уже не справлялся. Конечно, мне выдали последнюю строгую предупреждение и сказали, что следующий раз будет последним. Но мне было все равно. Я уже не повлиял на мое будущее.

Каждый выбирает свой путь. Меня влек наркотический путь, но я запутался в нем.